вівторок, 4 серпня 2015 р.

Вчусь шити....

З кожним днем все швидше спливає час...кудись поспішають години, дні, тижні, місяці...
А ти ловиш себе на думці, що стільки хочеться всього спробувати, навчитись, зробити, а нічогісінько не встигаєш. Та попри це - все одно нове щось створюється, нове пізнається, новому навчаєшся.

Якось само по собі тягне мене до голки з ниткою...і з однаковою силою до вишивальних ниток-голок та до швейних. Матуся каже, що то гени :)... у нас бабусина родина по-вуличному називались "шевці"
Я, звичайно, аматор у цих справах, але по-трошки "оживають" мої задуми. На просторах інтернету безліч інформації для натхнення.
О так і вчора за планом було одне, а вийшло інше :).
Ножиці - це ж один з найважливіших атрибутів рукодільниці. У них своє має бути почесне і комфортне "житло". Та поки футляр, з яким продавались ножиці (з плівки) якось там тримався, то думала - "ай, ці дрібниці, ну їх..." Вчора, коли чохлик в руках розлетівся, навіть думки відкласти пошиття нового, не виникло...Моїх дві годинки і я "герой" для себе, бо таки пошила чохлик.
Він звичайний, простенький, з клаптиків тканини, що залишалась, але поміщаються у ньому основні мої помічники.

І так, ось мої перші кроки у шитті...